Італія – це та країна, вивчити яку не вистачить і життя. І якщо ви вже бачили головні її міста – Венецію, Флоренцію, Мілан, Рим, Неаполь, то час знайомитися з її менш відомими регіонами. До того ж цього року один із найбільш незвіданих куточків Італії – Калабрія. Розповідаємо чим цікавий цей регіон і що неодмінно варто відвідати.
Таїсія Кучеренко
Санта-Марія-делл’Ізола (Santa Maria dell’Isola) – дуже вражаюче видовище – на березі моря в місті Тропеа (Tropea), на вершині пагорба, оточеного піщаними пляжами, височіє білосніжна церква, до якої ведуть сходи, вирубані в скелі. За легендою, її побудували моряки, які зазнали аварії біля берегів Калабрії та врятувалися завдяки статуї Святої Марії, яку пізніше було встановлено в храмі. На жаль, до церкви вхід заборонено, але можна вдосталь насолодитися чудовими краєвидами, зокрема зі спеціально обладнаного оглядового майданчика.
П’єдігротта (Chiesetta di Piedigrotta) – дуже своєрідна, вирубана в скелі, церква в місті Піццо (Pizzo). Церковні зали, що знаходяться в товщі скелі, вміщують безліч статуй святих і цілі композиції на релігійні теми “під старовину”. Хоч вони і зроблені насправді в XIX-XX століттях, але дуже органічно вписуються в похмурий колорит приміщення. Дуже незвичайне місце. Місто Піццо також знамените своїм трюфельним морозивом тартюфо (tartufo). Уперше морозиво було виготовлено в 1943 році спеціально до візиту принца Умберто I із Савої. Тартюфо (tartufo) – це невелика кулька морозива з начинкою всередині. За класичним рецептом тартюфо роблять із горіхового морозива, потім кульку обвалюють у какао для надання насиченого темно-коричневого кольору, а як начинку використовують рідкий чорний шоколад. Буває також тартюфо на основі лимонного морозива з лімончелло всередині. Нині кожна кав’ярня-морозиво в Піццо (Pizzo) має свій особливий рецепт приготування Тартюфо, зі своїм неповторним смаком. Поласувати освіжаючим делікатесом, і заодно насолодитися пам’ятками, найкраще в желатерії на центральній площі Республіки з краєвидом на замок Мюрата.
Міська набережна Реджо-ді-Калабрія – її називають “найкрасивішим кілометром Італії”. Набережна – це 2 паралельні дороги – Корсо Маттеотті та Віа Фалкомата, розділені чудовим ботанічним садом. На набережній привертає увагу червона будівля, зведена в 14-му столітті у венеціанському стилі. Це Вілла Дзербі. Вона досі належить нащадкам Дзербі з Генуї. На Віллі Дзербі сьогодні проводяться головні в Південній Італії заходи Венеціанської бієнале мистецтв. Перед Віллою Дзербі встановлено 3 дуже своєрідні сучасні скульптури, на думку декого, вони уособлюють 3 стадії розвитку людини. І ще подейкують, що іноді можна побачити незвичний міраж. Він з’являється в певні моменти в Мессінській затоці, причому бачити його можна тільки з боку Реджо-ді-Калабрія.
Пентедаттіло (Pentedattilo) – місто-привид. За 40 км від Реджіо-ді-Калабрія розташоване найстаріше поселення регіону, яке проіснувало понад два тисячоліття, але покинуте жителями два століття тому через руйнівний землетрус. А в ХХ столітті група європейських ентузіастів почала відновлювати покинуте місто. Тут, як і раніше, ніхто не живе, але місто чекає на туристів – відкрито музей і ресторан, ремісничі крамниці та магазин.
Поруч є містечко Меліта-ді-Порта-Салво (Melito di Porto Salvo), де ви можете зупинитися, якщо вирішите затриматися в цьому місці надовше.
Замок Руффо (Castello Ruffo) – у містечку Шилла (Scilla). У старовинній будівлі XIII століття раніше розташовувалася резиденція правителів Калабрії, зараз тут музей, потрапити всередину якого можна всього за 1,5 євро.
Місто Джераче (Gerace) відоме всім як місто 100 церков, але в реальності їх залишилося всього 20. Тут є безліч цікавих місць:
Також у багатьох містечках збереглися старовинні замки і кафедральні собори, які вже відсвяткували своє тисячоліття. В одному з таких соборів у місті Козенца (Cosenza) зберігається старовинна реліквія: дерев’яне розп’яття XV століття, встановлене на згадку про Ізабеллу Арагонську, дружину короля Франції Філіпа ІІІ, яка померла тут, повертаючись із чоловіком із чергового хрестового походу.Кафедральний собор XI століття – Марія-Сантіссіма-Ассунта-ін-Чело (Maria Santissima Assunta in Cielo) – є найбільшою церквою Калабрії. Усередині собору знаходяться саркофаги місцевих єпископів V-VI ст. Особливу увагу варто звернути на витвори мистецтва: дві купелі Концессо Барка, мармуровий вівтар з бронзовими барельєфами Антоніо Берті, картини 19 століття і медальйон Франческо Джераче. Поруч із площею перед собором знаходяться сходи, які вас приведуть до статуї першого епіскопа Стефано ді Нічеа та апостола Павла.
Місто Вібо-Валентія (Vibo Valentia) – “популярність” якому принесло Ндрангета (Ndrangheta), організоване злочинне угруповання, яке виникло тут наприкінці XIX століття, менш відоме, ніж сицилійська Коза Ностра або Каморра, але більш могутнє (зі щорічним доходом 35-40 мільярдів євро, що дорівнює 3,5% ВВП Італії). Кажуть, ндрангета давно перестала бути угрупованням місцевого масштабу і вийшла на рівень міжнародних злочинних корпорацій.Утім, туристам з цього приводу хвилюватися не варто – інтереси організації зачіпають зовсім інші сфери життя. Крім “мафіозної” історії, у Старому Місті багато церков, старовинних вілл, парків. Багато туристів також приїжджають у Вібо-Валентію на шопінг. Ще одне цікаве місце в провінції Вібо-Валентія – абатство Serra San Bruno. Тут розташований діючий монастир, а гірська місцевість і листяні ліси, що оточують абатство, створюють особливий цілющий мікроклімат.
Арагонський замок у Піццо побудований він ще на початку XI століття норманами, але став відомим завдяки трагічній долі Іоахима Мюрата (Joachim Murat), який був маршалом Наполеона і одружений з його сестрою Кароліною. До сих пір стіни замку настільки міцні, що залишилися неушкодженими під час руйнівного землетрусу початку XX століття, що знищив багато споруд.
