Дізнайтеся про 17-річний досвід катання на лижах Марини Туманської, її улюблені курорти, незабутні моменти та поради для новачків у гірськолижному відпочинку.
Олександр Довгопол22
Знайомтеся з Мариною Туманською – нашим фахівцем з гірськолижного відпочинку. У цієї тендітної дівчини за плечима – тільки уявіть – 17-річний досвід катання на лижах. За цей час вона встигла підкорити всі популярні європейські вершини.
Ми вирішили поговорити з нею про улюблені курорти, незвичайний досвід і дізнатися, як зробити своє катання в горах незабутнім.
– Марино, знаю, що в тебе великий стаж катання на лижах. З якого віку ти катаєшся?
– Я катаюся з 5 років, тож виходить, що вже 17 років…
– А ти пам’ятаєш день, коли вперше стала на лижі?
– Так, я дуже цього чекала, практично як подарунка від Діда Мороза. Ми поїхали в Славське (це в Україні). Навіть на той час це був убитий курорт, де працювало 2 бугельні підйомники зі швабрами замість сидінь.
Але на той час мені було 5 років, я була шалено щаслива, що нарешті їду в гори, кататися на лижах. А в день приїзду на курорт у мене піднімається температура 39,8.
Батьки дали мені ліки й залишили в будиночку зі словами: “Відпочивай, а ми поки що покатаємося”. Від жаху, що мені доведеться сидіти біля вікна, поки інші катаються, я одужала за 2 години… І вже по обіді поїхала на гору з сім’єю, без температури і без сліду хвороби… І всього за 3 години я навчилася кататися.
– Тобто, через 3 години ти вже каталася по горах?
– У це складно повірити, але діти вчаться швидше, ніж дорослі. Дитину можна поставити на лижі, штовхнути і вона поїде.
– Як ти вважаєш, чому так?
– У дітей набагато краще розвинені інстинкти. До того ж у них менше забобонів і досвіду, вони не бояться падати… Але в перший рік мого катання в мене був інструктор, тож мій перший підйом на високу гору на крісельному підйомнику був саме з інструктором.
Із кумедного, запам’ятала того дня, що там є найскладніша траса – чорна, вони її називають “центром”. Складність траси в тому, що там немає снігу, є тільки: болото, каміння і лід. Всі дорослі падають, а діти нормально катаються, власне, що я і зробила. Так що не варто боятися брати з собою дітей на відпочинок, вони отримають море задоволення.
– Після Славського де ти ще ти каталася?
– Ми починали з України, як я вже сказала, у Славському. Каталися в Буковелі, коли він тільки-тільки відкрився, тоді ще там були не всі підйомники. Була на Драгобраті, на Захар Беркуті. Усі найменші курорти України ми об’їздили, але хотілося вже чогось нового. Тому ми вирішили поїхати, для початку, до Словаччини.
Словаччина – це абсолютно новий рівень, нічого спільного з Україною ні за якістю катання, ні за сервісом. Ми вперше побачили штучний сніг. Як виявилося, може бути одночасно зелена трава, квіти і сніг. У Словаччині ми були на різних курортах, практично на всіх, що там є – Низькі Татри і частково Високі Татри.
Спробували покататися в Румунії. Подивилися на скелі, гарні краєвиди… До цього часу в нас уже вся компанія навчилася кататися добре і ми вирішили, що час освоювати Альпи.
І ось відтоді, останні років 5, ми катаємося тільки в Альпах. Пробуємо нові курорти, нові розваги: сноуборди, снігові походи, зустрічі світанків, і все в Альпах: Швейцарія, Італія, Австрія – це те, що нас зараз захопило.
– З тих курортів, де ти побувала, який із них тобі запам’ятався найбільше? Куди хочеться повертатися?
– Складно, звісно, вибрати. Вони всі різні, але для мене улюблений курорт все ж таки це Ішгль. Це навіть не курорт, а цілий регіон катання в Австрії. Дуже великий.
Перше, що сподобалося, – він розташований на кордоні Швейцарії з Австрією, тож за бажання, можна взяти з собою рюкзак, поїхати на лижах у duty free, купити хороший швейцарський алкоголь за низькими цінами, купити хороший швейцарський алкоголь за низькими цінами. Ти начебто і в магазин з’їздив, і на лижах покатався, і кордон перетнув.
Друге – там величезна кількість трас. Ми вперше, коли туди приїхали, не змогли за тиждень об’їхати всі траси по одному разу – просто не вистачило часу.
– Скільки там кілометрів?
– У самому Ішглі більше 230 км. А ще можна проїхати кілька кілометрів до сусідніх курортів і буде ще більше. Приїхали туди вдруге, знову не встигли все обкатати… І тільки останніми роками виходило хоча б… раз усе об’їхати. Там бездоганний сервіс! Вони зуміли забезпечити всі зручності для 40 000 осіб, які перебувають на курорті в цю секунду – вони не стикаються між собою, там немає черг, там немає натовпу і ось це підкуповує, безумовно.
– А на чому катаєшся? Лижі чи сноуборд?
– Насправді спробувала багато чого. Каталася раніше на бігфутах. Це лижі трохи довші за твою стопу. Цікаво, скажімо, в них у лісі кататися по неглибокому снігу, але в них немає толком гальм. Тому вони не безпечні. Дуже довго каталася на блейдах. Це дуже короткі лижі, схожі на дитячі. Якщо їхати не по трасі або їздити по трасі з моглами – вони просто ідеальні. А вже після них стала на сноуборд.
– То все таки, що краще лижі чи сноуборд?
– Лижі – це зручна машина, а сноуборд – це спортивний мотоцикл. Ось скоріше так їх можна охарактеризувати… У мене є старший брат, який у всьому перший, і з яким можна було змагатися. Він освоїв сноуборд першим і треба було його наздоганяти. Так сноуборд став моїм новим захопленням.
– У мене є таке спостереження, що кожного року величезна кількість людей їздять на лижі, але новачків завжди більше ніж тих, хто вже має якийсь досвід. Ти погодишся з цим чи ні? Чи помічала ти щось схоже?
– Це залежить від країни, в якій катаєшся. Якщо приїжджати до Болгарії, здається, там тільки новачки і їздять, а якщо приїжджаєш до Альп, то здається, що ти взагалі і ні ходити не вмієш, ні кататися, навколо тебе тільки самі професіонали.
До речі, австрійці приїжджають до Болгарії повчитися за невеликі гроші, покататися на лижах і не платити зайвого.
– З чого, на твій погляд, варто починати освоєння гір?
– Купити путівку і поїхати.
Другий пункт – це знайти класну веселу компанію, тому що в будь-якому разі гірськолижний відпочинок – це відпочинок із друзями або великою родиною. Одному їхати я б не радила, буде нудно.
Третій пункт – купити собі самий мінімум теплого одягу, який не буде промокати, і вирушити в дорогу. Більше нічого й не треба, тому що всього іншого на курортах вас навчать і все покажуть. Головне – рішення, все інше додасться.
- Ну, і наостанок, дай, будь ласка, одну головну пораду лижнику-початківцю.
– Не їсти жовтий сніг. Жартую. (Сміється – ред.)
Намагайтеся не замахуватися на високі гори, почніть з чогось простого, що вам підходить за бюджетом. Нема чого витрачати мільйони, якщо можна покататися в Болгарії й отримати таке ж задоволення, як в Альпах. І навіть якщо вирішите, що лижі – це не ваше, вам можуть сподобається краєвиди або гірські кафе – смак чаю там точно інший, тож обіцяю, ви повернетеся в захваті в будь-якому разі. Тому не витрачайте багато грошей, просто покатайтеся і проведіть час із друзями. А наступного року зрозумієте, чого вам не вистачило, і вже будете обирати курорт на свій розсуд.
Бесіду вів Олександр Довгопол
